Парма — не тільки сир

Місто Парма має досить незвичайну репутацію. З одного боку, це дуже старе місто з цікавою історією, яке певний час було навіть столицею не найменшого герцогства.

З іншого — всі знання про Парму насамперед пов’язані з кулінарією. Хто ж не чув про пармську шинку та сир пармезан?

Ось тільки, щоб спробувати обидва делікатеси, не обов’язково їхати на їхню батьківщину. Все можна купити в найближчому до дому супермаркеті великого міста (принаймні в Києві — точно). Забігаючи наперед, є ще дещо смачне, заради чого дійсно варто сюди приїхати.

Тож чи варто їхати до Парми і що там можна подивитися? Чи даремно історичний центр Парми внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО? Ні, не даремно.

Що подивитися в Пармі

Головні пам’ятки Парми — це церкви. На першому місці Пармський собор і Баптистерій. Все це збудовано ще в XII столітті, тому зовні — нічого особливого. Тоді не вміли будувати красиво, романський стиль — це функціональна архітектура.

Дивіться на фото: потрапивши на пьяцца Дуомо, можна пошкодувати про витрачений час. Але варто зайти всередину собору…

Зовсім інша справа, чи не так? Над інтер’єром працював такий відомий художник епохи Відродження, як Антоніо Корреджо. Його роботи можна побачити не тільки в Пармі, а й у Дрездені та Парижі — на випадок, якщо ім’я здається не надто відомим.

Корреджо — це прізвисько, дане художнику за назвою міста, звідки він родом. А звали його Антоніо Аллегрі.

Друга за значенням пам’ятка — церква Сан Джованні Еванжеліста (Іоанна Євангеліста). Будівля вже в стилі бароко, красива і зовні, і всередині (знову ж таки, завдяки генію Корреджо).

А от церкву Мадонна делла Стекката розписував уже Парміджаніно (це теж прізвисько, що означає щось на кшталт «хлопчик із Парми». Суфікс -ino в італійській — зменшувальний). Пам’ятник йому стоїть прямо поруч. Цікаво, що художник сидів у в’язниці за те, що не виконав замовлення на розпис інтер’єру в строк, через що йому навіть довелося втікати з рідного міста.

Окрім того, самі вулиці та будинки міста, зовсім не релігійного змісту, не менш мальовничі. Дуже розташовують і до неспішних прогулянок, і до фотографування. Пам’яток у Пармі не так уже й багато, це зовсім невелике місто, але якщо витратите на них пів дня — точно не пошкодуєте.

Чим ще знаменита Парма, окрім…

Трохи сумно, що Парма настільки асоціюється з сиром. Ми просто багато чого не знаємо й обмежуємося гастрономічною частиною історії. Не варто себе обмежувати.

Адже є ще й Пармська школа живопису, і, якщо вірити мистецтвознавцям, вона не менш цікава, ніж Флорентійська чи Пізанська.

Окрім історичного центру, можна відвідати чудовий парк і палац герцогів Фарнезе прямо в парку.

На фасаді ратуші, що на площі Гарібальді, можна побачити унікальний сонячний годинник. Усі, хто впевнений, що набагато розумніші за італійців XVI століття, можуть спробувати сказати, якого числа і о котрій годині зроблено цю фотографію.

Парма також знаменита театром Фарнезе. Конструкція якого дозволяла динамічно змінювати декорації й стала фактично стандартом свого часу.

Тут винайшли символ італійської парфумерії — аромат Violetta di Parma. Тут закінчила своє яскраве життя друга дружина Наполеона — Марія-Луїза Австрійська. Власне для неї, за легендою, й створювався оригінальний аромат.

Цікаво? Гадаю, більш ніж достатньо.

Це може здивувати, але попри невеликі розміри в міста є власний аеропорт імені Джузеппе Верді*, маленький, лише три маршрути, і дістатися з Києва до Парми без пересадок не вийде (зате є прямі рейси до Кишинева). Є рейси лоукостера Ryanair, а це означає, що авіаквитки завжди будуть дешевими.

Якщо хочете подивитися Парму, найзручніше приїхати сюди з Болоньї потягом — саме так я й зробив.

*Хоч Верді народився в селі неподалік, працював він, звісно, в Пармі — в театрі Реджо.

Що поїсти в Пармі

Нарешті про їжу. Багато авторів легко вживають словосполучення «кулінарна столиця Італії», але це радше тому, що вони не бували в Болоньї.

Звісно, страви з пармезаном і знаменитою шинкою можна спробувати не тільки в Пармі, і навряд чи смак буде помітно відрізнятися. Тому я б не радив зациклюватися на цих двох делікатесах. Адже є ще дещо смачне, чим славиться місто.

Те, що дійсно варто спробувати в Пармі — страви з конини. Так, знайти такі буде не так просто, зате це й оригінально, і дуже смачно (якщо ви не веган). Якщо шукати ресторан немає часу, ось підказка:

На вулиці Strada Cavour, 31 є мініатюрне кафе Toast Amore (координати на карті), де роблять дуже смачні сендвічі. Якраз для тих, хто зголоднів — розміром 18×18 см «у два поверхи». Одного на двох цілком вистачить. Шукайте в складі слова «di cavallo» і насолоджуйтесь. Гуляйте, жуйте, роздивляйтесь пам’ятки.

Ніяк не можна обійти стороною ні пармезан, ні шинку. Постараюся коротко.

Цікаві факти про пармезан:

1. Правильно той самий сир називається Parmigiano Reggiano. Якщо опускати друге слово, жителі містечка Реджо-Емілія ображатимуться, адже «король сирів» виробляється й там теж.
2. Пармезан буває трьох ступенів зрілості. Визначається це музичним способом: щоб дізнатися, чи достатньо дозріла головка сиру, по ній стукають срібним молоточком і слухають «звук сиру».
3. Під заставу сиру можна отримати кредит в італійському банку.

Цікаві факти про пармську шинку:

1. Prosciutto di Parma роблять не в Пармі, а в місті Лангірано за 20 км на південь.
2. Обмеження виробництва в’ялених окостів стосується не тільки території, а й технології. Відповідність якості визначає інспектор. Якщо він залишиться незадоволений — вийде просто прошутто.
3. Свині не їдять пармезан, це неправда. Їм дають не сир, а сироватку, що залишилася від виробництва.

Насамкінець

Подивитися всю Парму можна за день, або навіть за пів дня, якщо пропустити Національну галерею.

Все компактно, цікаво й красиво. Гарне місто, щоб провести тут день. Зручно розташоване на Емілієвій дорозі, дістатися сюди запросто можна з Болоньї, Мілана чи Ріміні — якщо раптом вам набридне в одному з цих міст, ласкаво просимо до Парми. По дорозі можна заскочити ще й до Модени.

Головне — дивитися трохи ширше, ніж більшість «туристо», і Парма розкриється перед вами з зовсім іншого боку. Тут багато і духовної їжі, і звичайної, звісно, предостатньо.